Історія у Білорусі

До ранніх політичних і культурних центрів на білоруських землях належали Полоцьк та інші східнослов’янські князівства. Християнство, торговельні шляхи, землеробство, ремесла й писемна культура допомагали формувати ці спільноти. Значні частини сучасної Білорусі згодом належали Великому князівству Литовському. Ця різноманітна держава поєднувала руське, литовське, польське, єврейське та інші населення й традиції. Пізніше ці землі стали частиною Речі Посполитої. Представники шляхти, мешканці міст, церков, маєтків і сільських громад жили в умовах різних мов, законів, релігій і соціальних становищ. Після поділів Речі Посполитої білоруські землі були включені до складу Російської імперії. ХІХ століття принесло економічні й соціальні зміни, а також розвиток сучасних білоруських культурних і національних ідей. Перша світова війна, революція та боротьба за кордони спричинили масштабні потрясіння. З’явилися конкуруючі державні проєкти, а білоруські території були поділені й реорганізовані. Значна частина Білорусі стала Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою у складі Радянського Союзу, тоді як західні райони протягом частини міжвоєнного періоду розвивалися іншим шляхом. Радянська влада змінила освіту, промисловість, сільське господарство, міста, використання мов і політичне життя, часто застосовуючи примусові політики. Друга світова війна стала катастрофою для Білорусі. Окупація, масові вбивства, Голокост, руйнування, примусова праця, партизанська війна та величезні втрати серед цивільного населення залишаються центральними для суспільної й родинної пам’яті. Післявоєнна відбудова принесла урбанізацію, промисловий розвиток і демографічні зміни. Пізніше Чорнобильська ядерна катастрофа мала тривалі людські та екологічні наслідки для постраждалих частин Білорусі. Білорусь стала незалежною державою після розпаду Радянського Союзу. Радянський досвід, національна спадщина, незалежність, політична влада та відносини із сусідніми країнами й далі впливають на те, як пам’ятають історію.