Злочинність у Німеччині

Злочинність — це збірне поняття для кримінальних правопорушень, а не окрема поведінка. Чи є діяння караним і які наслідки можливі, визначається чинним кримінальним законодавством Німеччини. До поширених форм належать крадіжка, шахрайство, тілесні ушкодження, пошкодження майна, погрози й злочини в інтернеті. Деякі діяння спрямовані проти окремих людей, інші — проти компаній, держави або суспільства загалом. Поліція відвертає безпосередню небезпеку, приймає заяви й проводить розслідування. Прокуратура керує кримінальним досудовим розслідуванням і після його завершення вирішує, як продовжити провадження. Суди незалежно перевіряють обвинувачення й ухвалюють рішення щодо вини та можливих правових наслідків. До набрання законної сили обвинувальним вироком підозрювана особа вважається невинуватою. Кримінальне провадження часто починається із заяви про злочин або з того, що органи влади самі виявили відповідні обставини. Потім збирають сліди, опитують учасників і шукають інші докази. Заява про злочин повідомляє органи влади про можливе правопорушення. Для деяких правопорушень може також знадобитися клопотання потерпілої особи про кримінальне переслідування. Потерпілі можуть пройти обстеження травм, зібрати докази й звернутися по консультацію. Залежно від обставин їм можуть підійти заходи захисту, психосоціальний супровід або юридична допомога. Свідки можуть допомогти точними спостереженнями, але не повинні наражати себе на небезпеку. Варто якомога раніше записати спогади, відокремлюючи їх від припущень. Профілактика може зменшити ризики, але не здатна запобігти кожному злочину. Гарне освітлення, безпечні входи, обережне поводження з даними й уважне оточення — практичні заходи захисту. Злочинність може мати фінансові, фізичні й психологічні наслідки. Потерпілі не винні в тому, що з ними сталося, навіть якщо заходів захисту бракувало або обман був особливо витонченим.