Вибори у Німеччині

Вибори дають виборцям у Німеччині змогу визначати політичних представників. Зокрема, обирають депутатів Бундестагу, земельних парламентів, органів місцевого самоврядування та Європейського парламенту. Кожні з цих виборів стосуються окремого політичного рівня. Демократичні вибори ґрунтуються на основних принципах. Вони мають бути загальними, прямими, вільними, рівними й таємними. Нікого не можна примушувати голосувати за певну особу чи партію або розкривати свій вибір. На виборах до Бундестагу німецька система поєднує голосування за осіб і партії. Для цього в бюлетені є перший і другий голос. Перший голос віддають за особу у виборчому окрузі, тоді як другий голос має вирішальне значення передусім для партійного складу Бундестагу. На виборах до земельного парламенту виборці обирають парламент своєї федеральної землі. Конкретні правила голосування можуть відрізнятися залежно від землі. Тому слід дотримуватися офіційних вказівок у відповідному бюлетені. Місцеві вибори стосуються політичних представницьких органів на місцях, наприклад у громадах, містах або районах. Залежно від федеральної землі виборці можуть мати кілька голосів і розподіляти їх між різними кандидатами. Також можуть напряму обирати на місцеві посади, зокрема на посаду бургомістрки або бургомістра. На виборах до Європейського парламенту обирають німецьких депутатів цього органу. Ці вибори стосуються політичних рішень Європейського Союзу. Їх слід відрізняти від виборів до Бундестагу, земельних парламентів і місцевих органів. Перед виборами зареєстровані виборці зазвичай отримують повідомлення про вибори. У ньому зазначені виборча дільниця та організаційні вказівки. Голосувати можна на виборчій дільниці або поштою згідно з чинними правилами. На виборчій дільниці виборець робить свій вибір без сторонніх спостерігачів. Заповнений бюлетень опускають до виборчої урни, а згодом рахують разом з іншими голосами. Члени виборчих комісій стежать за впорядкованим і прозорим перебігом процедури. Вибори уможливлюють мирну зміну влади та надають політичним рішенням демократичної легітимності. Однак вони не гарантують, що буде втілено кожну окрему думку. Тому до демократичної системи також належать більшість, права меншин, коаліції та парламентські обговорення. Ті, хто не має права голосу або не хоче голосувати, усе одно можуть стежити за політичними дискусіями та долучатися іншими мирними способами. Наприклад, діти й підлітки можуть брати участь у молодіжних, учнівських представництвах або місцевих ініціативах. Поінформований вибір починається з розуміння завдань відповідного рівня та розрізнення різних політичних пропозицій.