Імміграційне право у Молдові

Імміграційна система Молдови ґрунтується переважно на Законі № 200/2010 про режим іноземців, Законі № 270/2008 про притулок, Законі № 274/2011 про інтеграцію іноземців, Законі № 200/2025 про свободу пересування та проживання громадян Європейського Союзу і Законі № 253/2025 про громадянство, який набрав чинності 24 грудня 2025 року. Національні правила діють по всій Молдові; суттєвих відмінностей для окремих міст не зафіксовано, хоча відділення IGM і пункти обслуговування працюють у Кишиневі, Бєльцях, Комраті та Кагулі. Для в’їзду зазвичай потрібні дійсний визнаний проїзний документ, віза або дозвіл на проживання, якщо це потрібно, підтвердження мети поїздки, достатні кошти та, у відповідних випадках, докази повернення чи подальшої поїздки. Заборона на в’їзд, підстава для недопуску або загроза національній безпеці, громадському порядку чи здоров’ю можуть стати перешкодою. Для короткострокового перебування зазвичай діє правило 90 днів протягом будь-якого 180-денного періоду. Довгострокову візу категорії D можуть видати на строк до 12 місяців, а дозволений період перебування визначається умовами конкретної візи. Громадяни Європейського Союзу можуть в’їжджати до Молдови без візи на строк до 90 днів з урахуванням застосовних правил. Правовими підставами для тривалішого або спеціального перебування можуть бути працевлаштування, навчання, возз’єднання сім’ї, інвестиції, управлінська чи спеціалізована робота, робота у сфері інформаційних технологій, діяльність цифрового кочівника, гуманітарна, релігійна чи волонтерська діяльність, лікування, захист як жертви торгівлі людьми або домашнього насильства, а також проєкти національного інтересу. Тимчасові винятки можуть стосуватися контрактних послуг, самозайнятості, сезонних сільськогосподарських робіт, транскордонної роботи та окремих видів діяльності у сфері інформаційних технологій. Конкретні документи, категорія візи й процедура оформлення проживання залежать від обраної правової підстави. Іноземцеві, який планує перебувати в країні понад 90 днів, зазвичай потрібен тимчасовий дозвіл на проживання. Звичайною підставою є довгострокова віза категорії D, хоча для деяких інвесторів і акціонерів, трудових мігрантів та жертв торгівлі людьми або домашнього насильства діють винятки. Посвідка на проживання вказує особу власника, його правовий статус, мету й строк дії дозволу. Заяви зазвичай подають особисто разом з оригіналами та копіями. Для окремих заяв на підставі працевлаштування чи інвестицій можна скористатися системою електронного подання IGM. Для працевлаштування зазвичай потрібні індивідуальний трудовий договір, рішення про надання права на проживання або інша прийнятна правова підстава, паспорт, підтвердження житла, фотографія та довідка про несудимість з апостилем чи легалізацією і перекладом румунською мовою. Якщо потрібна віза, типовою довгостроковою категорією для працевлаштування є D/AM. Дозвіл пов’язаний із затвердженою метою та статусом. У Молдові також передбачено спеціальні процедури для трудових мігрантів, відряджених працівників, пріоритетних працівників, висококваліфікованих працівників, працівників освіти, культури, охорони здоров’я й спорту, керівників і фахівців у сфері інформаційних технологій, працівників вільних економічних зон і цифрових кочівників. Для навчання потрібне зарахування або дозвіл від акредитованого державного чи приватного навчального закладу. Якщо потрібна віза, застосовується довгострокова категорія D/AS. До заяви зазвичай додають паспорт, підтвердження житла, медичне страхування, докази наявності коштів чи стипендії та довідку про несудимість із легалізацією й перекладом. Дозвіл на проживання для навчання зазвичай діє протягом навчання, але його власник і надалі має дотримуватися затвердженої мети перебування. Для возз’єднання сім’ї зазвичай потрібна категорія D/VF, якщо потрібна віза. До членів сім’ї, які мають на це право, зазвичай належать чоловік або дружина, неповнолітні діти, батьки й опікуни. Громадянин Молдови також може возз’єднатися з партнером, з яким має спільних неповнолітніх дітей. Спонсором зазвичай має бути громадянин Молдови або особа з тимчасовим чи постійним дозволом на проживання. Для оформлення можуть вимагатися схвалення або повідомлення, свідоцтва про шлюб чи народження, житло, медичне страхування та кошти щонайменше в розмірі однієї середньої місячної зарплати на кожного члена сім’ї. Неповнолітніх можуть звільнити від звичайної вимоги щодо медичного страхування. Зазвичай на подання мають з’явитися обоє членів сім’ї; строк розгляду зазвичай становить 30 днів або 15 днів для справ громадян Європейського Союзу. Зміни паспорта, адреси чи громадянства зазвичай потрібно повідомити IGM протягом 15 днів. Заяви на продовження дозволу на проживання зазвичай слід подавати щонайменше за 30 днів до закінчення його строку дії; для громадян Європейського Союзу, справ щодо працевлаштування та інвесторів строк зазвичай становить 15 днів. За прострочене подання може бути накладено адміністративний штраф від 18 до 30 умовних одиниць. Власник дозволу має дотримуватися його мети, виїхати після завершення законного строку перебування та актуалізувати дані про особу й місце проживання. Процедури захисту відрізняються від звичайних міграційних процедур. Просити притулок можна лише в Молдові, звернувшись особисто до IGM, Прикордонної поліції, поліції або адміністрації пенітенціарної установи. Заяву можна подати усно чи письмово, зокрема на кордоні; колективні заяви не допускаються. У задоволенні пізно поданої заяви не відмовляють лише через затримку, а шукача притулку не карають за незаконний в’їзд або перебування, поки він має цей статус. Захист передбачає конфіденційність і заборону повертати людину до серйозної небезпеки. Форми захисту включають статус біженця, гуманітарний захист, тимчасовий захист і політичний притулок. Звичайний розгляд заяви на притулок триває від одного до шести місяців; строк можуть продовжити ще на три місяці. Прискорений розгляд може тривати 15 днів, але справи людей з особливими потребами не розглядають у прискореному порядку. Особи під захистом можуть працювати, навчатися й брати участь у системі соціального страхування. Безкоштовні юридичні консультації та послуги перекладача доступні, зокрема в адміністративних і судових провадженнях. Для отримання постійного дозволу на проживання за сімейною категорією зазвичай потрібно три роки тимчасового проживання, а для більшості інших категорій — п’ять років. Громадянам Європейського Союзу та членам їхніх сімей зазвичай потрібно п’ять років безперервного законного проживання; вони можуть отримати безстроковий статус. Періоди, пов’язані з навчанням, окремою роботою у сфері інформаційних технологій, відрядженням, проєктами національного інтересу, вільними економічними зонами, релігійною, гуманітарною чи волонтерською діяльністю, можуть не враховуватися. Серед вимог можуть бути чинний тимчасовий дозвіл або підстава для його визнання, належне житло, задовільне знання румунської мови, відсутність судимості протягом попередніх трьох років, медичне страхування та достатні кошти або внески для відповідної категорії. Заяву зазвичай слід подати щонайменше за 90 днів до завершення чинного статусу. Розгляд зазвичай триває 90 днів і може бути продовжений ще на 60. Відповідно до Закону № 274/2011 IGM і Центри для іноземців надають інформаційну, юридичну та соціально-професійну підтримку для інтеграції. Молдова не встановлює загального іспиту з румунської мови для кожного тимчасового дозволу на проживання, але знання румунської має значення для постійного проживання й громадянства. Іспит на громадянство охоплює румунську мову й Конституцію. Громадянство можна набути за народженням, усиновленням, визнанням, натуралізацією або поновленням. Для натуралізації зазвичай необхідно досягти 18 років, мати постійне законне проживання, знати румунську мову й Конституцію, мати законний дохід і не підпадати під підстави для відмови, передбачені статтею 19. Необхідна тривалість безперервного проживання може становити 10 років; вісім років для осіб без громадянства або осіб, які мають міжнародний захист чи політичний притулок; п’ять років для особи, яка проживає в Молдові з часу до досягнення 18 років; три роки шлюбу з громадянином Молдови; або три роки проживання з батьком чи дитиною — громадянином Молдови. Визнання може застосовуватися до осіб, народжених у Молдові, осіб, чиї батьки, дідусі, бабусі або прадідусі народилися в Молдові, осіб, пов’язаних з історичними територіями Молдови, та нащадків депортованих чи біженців. Заяви подають особисто, без представника чи посередника. Розгляд заяви про визнання може тривати до одного року; строк можуть продовжити ще на шість місяців. Питаннями громадянства займається Агентство державних послуг. Візові питання належать до компетенції Міністерства закордонних справ і дипломатичних представництв. Стандартний збір за візу D становить 40 EUR, а медичне страхування для поїздки зазвичай має покривати щонайменше 30 000 EUR. Послуги IGM щодо дозволу на роботу чи проживання можуть включати, наприклад, збір MDL 90 плюс MDL 3 600 за дозвіл на роботу зі строком оформлення 15 робочих днів, MDL 90 плюс MDL 1 800 за продовження дозволу на роботу, а також інші тарифи на оформлення чи продовження залежно від обраного строку розгляду. Посвідка на проживання для громадянина Європейського Союзу може коштувати MDL 350 плюс MDL 150; строк оформлення становить три робочі дні для громадянина ЄС і 30 робочих днів для члена його сім’ї. Визнання громадянства в Молдові може коштувати MDL 6 650 плюс MDL 180. Тарифи можуть змінитися відповідно до чинного прейскуранта. Відмову у запрошенні, візі, посвідці чи заяві на проживання мають оформити письмово у відповідній формі; її можна оскаржити адміністративно або в суді. У рішенні щодо притулку зазначають порядок оскарження та, коли це передбачено, забезпечують безкоштовний переклад і представництво в суді за призначенням. Відмову в притулку за прискореною процедурою можна оскаржити до Апеляційного суду протягом п’яти робочих днів; цільовий строк ухвалення судового рішення — 30 днів. Процедура повернення може розпочатися через незаконний в’їзд чи перебування, скасування візи або дозволу на проживання, відмову в продовженні, втрату постійного проживання чи завершення захисту. Добровільне повернення може передувати примусовому видворенню під супроводом, також може бути запроваджено заборону на в’їзд. Для тримання під вартою в державній установі потрібне рішення суду. Доступне сприяння добровільному поверненню, але жоден захід повернення не може порушувати заборону повертати людину до серйозної небезпеки.