Мовна ситуація у Молдові

Стаття 13 Конституції Молдови визначає румунську державною мовою. Закон LP52/2023 замінив у законодавстві формулювання «молдовська мова» на «румунська мова»; старіший закон про мови 1989 року згодом визнали застарілим, а попередній закон про його заміну скасували. Тож чинні мовні права випливають із кількох джерел, зокрема Конституції, закону про права осіб, які належать до національних меншин, законодавства про освіту й медіа, виборчих правил і закону про автономію. Держава захищає російську та інші мови, якими розмовляють у Молдові, але вони не є національними офіційними мовами нарівні з румунською в кожній сфері. Перепис населення та житлового фонду 2024 року дозволяв вільно зазначити мову. Серед респондентів, які відповіли на запитання про рідну мову, 48,1% зазначили молдовську, 31,8% — румунську, 11,6% — російську, 3,6% — гагаузьку, 3,0% — українську, 1,2% — болгарську та 0,3% — ромську. Щодо мови повсякденного спілкування показники становили 45,0% для молдовської, 33,7% для румунської, 15,9% для російської, 2,2% для гагаузької, 2,1% для української, 0,8% для болгарської та 0,3% для ромської. Ці цифри описують особисті відповіді та повсякденне вживання; вони не змінюють конституційного статусу румунської. Російська також широко використовується в містах, на роботі та в повсякденному житті як мова міжетнічного спілкування; про знання російської повідомили 68,2%, молдовської або румунської — 87,5%, англійської — 13,4%. Регіональні особливості впливають на практичний доступ до мов. У містах 37,7% респондентів назвали рідною румунську, а в селах 60,5% — молдовську. Російська була звичною мовою спілкування для 26,9% міських жителів і 45,0% жителів Бєльців. В АТО Гагаузія, автономній територіальній одиниці, 48,8% зазвичай розмовляли гагаузькою, а 47,3% — російською. У Тараклії болгарською зазвичай розмовляли 48,9%. Перепис охоплює постійне населення, зафіксоване під час перепису, і його цифри не слід сприймати як класифікацію діалектів. Особи, які належать до національних меншин, можуть усно й письмово користуватися своєю мовою, отримувати інформацію, публікувати матеріали та підтримувати культурну й освітню діяльність. Звертаючись до державних органів, вони можуть спілкуватися румунською або російською та попросити відповісти обраною мовою. У місцевостях зі значною часткою представників меншини може використовуватися й додаткова місцева мова, але фактична доступність послуги залежить від органу, персоналу, можливостей перекладу та місця. Публічні оголошення, назви місць та установ, інформацію про безпеку й здоров’я зазвичай надають румунською, а за наявності правил і місцевих можливостей — також іншими місцевими мовами. АТО Гагаузія має особливий статус відповідно до Закону LP344/1994. Її місцева система використовує румунську, гагаузьку та російську, хоча в окремих місцевих правових текстах ще трапляється старий термін «молдовська». Гагаузька має правовий захист, але її практичну доступність і далі розширюють. Національний план дій на 2026–2027 роки охоплює дитсадки та заклади вищої освіти, навчальні матеріали, підготовку вчителів, літні програми, безплатні цифрові ресурси, курси для дорослих від A1 до C2, дослідження та викладання предметів кількома мовами. Пілотний проєкт 2024–2025 років охопив 64 класи й 1 060 учнів, однак ці заходи ще не забезпечують повністю рівних послуг гагаузькою в кожній установі. Навчання зазвичай ведеться румунською. Система освіти також пропонує навчальні траєкторії російською та румунською й може забезпечувати вивчення української, гагаузької, болгарської, івриту, їдишу та інших мов або програм у межах спроможності закладу. У закладах освіти мовами меншин вивчення румунської обов’язкове. Національна програма підтримки доступу до румунської на 2026–2028 роки фінансується державою та є безплатною для учасників, зокрема дорослих, громад меншин, державних службовців, репатріантів, біженців, переміщених осіб та інших охочих. Пропонуються курси A1, A2 і B1 очно та онлайн із сертифікатами, пов’язаними із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти. Підручники надаються за доступною схемою позики. Доступ до медіа є багатомовним, але нерівномірним. Відповідно до Кодексу аудіовізуальних медіапослуг LP174/2018 місцеві програми зазвичай мають містити щонайменше 80% матеріалу румунською; в місцевостях, де меншина становить принаймні 25% населення, діє інший поріг для румунської мови. Програми іншими мовами зазвичай супроводжуються перекладом румунською, за винятком місцевих програм, матеріалів для вивчення мов і музичних кліпів. Фільми зазвичай дублюють або субтитрують румунською, а мовники мають дотримуватися квот на музику румунською, зокрема музику з Молдови. Teleradio-Moldova та GRT, регіональний суспільний мовник у Гагаузії, ілюструють різний розподіл програм румунською, гагаузькою, російською та болгарською. Культурна участь охоплює літературу мовами меншин, дослідження, місцеві медіа, громадські організації та предмет «Istoria, cultura și tradițiile». Російська має розвинену культурну й медіаінфраструктуру, тоді як діяльність українською, болгарською та ромською частіше спирається на громади й освіту. На виборах бюлетені зазвичай друкують румунською. Виборчі органи можуть на запит надавати додаткові мови, а Центральна виборча комісія може використовувати російську, гагаузьку, українську, болгарську та ромську в інформаційних матеріалах. Це не означає автоматичного права на будь-яку мову на кожній виборчій дільниці. Парламент, Конституційний суд, Уряд, Бюро міжетнічних відносин, Міністерство освіти та досліджень, місцеві органи влади, автономні установи, Аудіовізуальна рада, виборчі органи та Національне бюро статистики відповідають за різні частини системи. Отже, доступ до мов залежить і від формального правила, і від регіону, установи, наявного персоналу та організації перекладу.