Трудове право в Росії

У Росії трудове право ґрунтується переважно на Трудовому кодексі Російської Федерації (Трудовой кодекс Российской Федерации), який зазвичай називають Трудовим кодексом або Трудовой кодекс. Він установлює мінімальні правила, яких мають дотримуватися роботодавці й працівники. Зазвичай починають із письмового трудового договору (трудовой договор). У ньому, як правило, зазначають посаду, місце роботи, оплату, порядок роботи та інші важливі умови. Працівника називають словом работник (працівник), а роботодавця — словом работодатель (роботодавець). Працівник має отримувати інформацію про роботу, оплату за виконану роботу та працювати в безпечному середовищі. Правила регулюють робочий час, перерви на відпочинок, щотижневі вихідні, щорічну оплачувану відпустку, лікарняну відпустку й особливий захист окремих груп. Конкретні умови можуть залежати від договору, внутрішніх правил і виду роботи. Оплату зазвичай проводять через систему нарахування заробітної плати роботодавця, з необхідними відрахуваннями й обліком. Роботодавець має надавати працівникові зрозумілу інформацію про оплату й належно зберігати трудові документи. Трудові відносини можуть припинитися за угодою сторін, за заявою працівника, після завершення строкового договору або з ініціативи роботодавця з підстав, дозволених законом. Для деяких звільнень потрібні формальна процедура, письмові документи чи перевірка наявності спеціального захисту. Спори можуть стосуватися невиплаченої заробітної плати, звільнення, робочого часу, відпустки, дискримінації чи безпеки на робочому місці. Працівник може зберігати документи, поскаржитися до Державної інспекції праці, звернутися до профспілки або подати позов до суду. Практична складність полягає в тому, що письмовий договір може не відповідати фактичній роботі. Людина, яку називають незалежним підрядником, на практиці може працювати як працівник, тож факти й докази можуть мати велике значення.