Мова в Росії

Російська мова (русский язык) — головна мова, якою в Росії користуються в державному управлінні, освіті, медіа, під час подорожей і в спілкуванні між людьми з різних регіонів. Вона належить до слов’янської мовної сім’ї. Російський алфавіт — кирилиця; у ньому є літери, які можуть здаватися знайомими, але позначають інші звуки. Читати вивіски стає легше, якщо вивчити абетку й найпоширеніші звукові закономірності. Російські іменники й прикметники змінюються за відмінками, числами та родами. Дієслова також мають важливі відмінності, зокрема позначають завершену або незавершену дію — це часто називають видом. Імена зазвичай складаються з особового імені, прізвища та по батькові (отчество), утвореного від імені одного з батьків. В офіційних ситуаціях до людини можуть звертатися на ім’я та по батькові. У російській мові є формальне й неформальне звертання «ви»: «вы» вживають у формальному спілкуванні або до кількох людей, а «ты» — у неформальному звертанні до однієї людини. Перехід на «ты» часто свідчить про більшу близькість, але доречний момент залежить від стосунків. Ввічливе спілкування часто передбачає привітання, подяку, прохання й чітку форму звертання. Тон, вираз обличчя та ситуація важать не менше, ніж точні слова. Росія — багатомовна країна. Такі мови, як татарська, башкирська, чеченська, чуваська, бурятська, саха та багато інших, важливі для окремих громад, шкіл, родин і культурних установ. Регіональні акценти й словниковий запас можуть відрізнятися, а в міському спілкуванні можуть траплятися запозичення, професійні терміни й молодіжний сленг. Сленг швидко змінюється й може бути недоречним в офіційних ситуаціях. Основні труднощі для тих, хто вивчає мову, — вимова, закінчення слів, вид дієслів і різниця між письмовим та усним мовленням. Невеликий корисний словник і уважне слухання цінніші за заучування окремих слів.