Мова в Німеччині

Стандартна німецька в Німеччині слугує спільною мовою в школах, органах влади, медіа та міжрегіональному спілкуванні. У повсякденній мові її часто називають «високою німецькою». У повсякденні багато людей говорять із регіональними особливостями або діалектами. Це, наприклад, баварські, алеманські, франконські, саксонські, нижньонімецькі та рейнські форми з численними місцевими відмінностями. Німеччина захищає історично сформовані регіональні мови й мови меншин. До них у відповідних місцевостях належать, зокрема, данська, фризька, лужицька, ромська та нижньонімецька мови. Німецька жестова мова — це самостійна візуальна мова з власною граматикою. Це не просто усна німецька, яку відтворюють рухами рук. Міграція та міжнародні зв’язки приносять багато інших мов у родини, школи, підприємства й сусідські спільноти. Багатомовність може збагачувати спілкування, навчання та культурний обмін. Усна й письмова німецька часто відрізняються. В офіційних листах очікуються повні й ввічливі формулювання, тоді як розмови та повідомлення зазвичай мають невимушеніший стиль. Форми звертання мають соціальне значення. «Sie» зазвичай виражає ввічливу дистанцію, «du» радше засвідчує близькість або неформальну атмосферу, хоча звички різних груп можуть відрізнятися. Вивчення німецької охоплює аудіювання, говоріння, читання й письмо. Регулярне використання мови в повсякденні зазвичай важливіше, ніж безпомилкова граматика від самого початку. Зрозуміла мова сприяє участі в суспільному житті. Короткі речення, пояснення фахових слів, переклади, субтитри й переклад жестовою мовою можуть допомогти усунути різні бар’єри.