Релігія в Німеччині

Основний закон захищає свободу віри, совісті та релігійних переконань. Люди можуть сповідувати релігію, змінювати її, спільно практикувати або жити без релігії. Християнство значною мірою вплинуло на історію, свята, споруди й звичаї. Найпоширеніші — Римсько-католицька церква та євангелічні церкви федеральних земель; крім того, існують православні церкви й численні вільні церкви. Єврейське життя є частиною історії Німеччини вже багато століть. Після переслідування та вбивства євреїв за націонал-соціалізму особливого значення набули захист, пам’ять і жива єврейська присутність у сучасності. Мусульманське життя є різноманітним і формується різним походженням, напрямами віри, громадами мечетей та особистими формами релігійності. Немає єдиної організації, яка представляла б усіх мусульман. До інших релігійних спільнот належать, наприклад, буддистські, індуїстські, алевітські, єзидські громади та громади бахаї. Переконання й повсякденна практика різняться всередині кожної релігії. Багато людей не належать до релігійної конфесії, є агностиками або атеїстами. Гуманістичні та інші світоглядні об’єднання також проводять освітні заходи, надають консультації, організовують урочистості та пропонують соціальні послуги. Релігія проявляється в повсякденні через молитви, богослужіння, харчові правила, одяг, свята й обряди з нагоди важливих подій у житті. Наскільки людина дотримується цих практик, вона вирішує сама. Держава й релігійні спільноти юридично відокремлені, але в окремих сферах співпрацюють. Наприклад, у соціальній допомозі, душпастирській опіці, релігійній освіті, під час свят і в закладах під управлінням церков. Конфлікти виникають, коли переконання, правила й права стикаються. Виявляти повагу в розмові означає ставити запитання, не приписувати нікому віри й визнавати рівні права інших.