Мистецтво в Угорщині

Угорське мистецтво розвивалося завдяки місцевим традиціям і ширшому європейському обміну. До нього долучилися королівські двори, церкви, міста, села, меншини, приватні меценати, державні установи й незалежні митці. Народне мистецтво, угорською népművészet, охоплює вишивку, оздоблену кераміку, різьблення, одяг, музику, пісню й танець. Візерунки різняться за регіонами, а речі, які нині виставляють як спадщину, колись мали суспільне або практичне призначення. Угорська література має особливе культурне значення, оскільки мова тісно пов’язана з ідентичністю. Поезія, романи, драми, есеї та дитячі твори розповідають про приватне життя, історію, приналежність, гумор і політичні зміни. Музика охоплює сільські традиції, творчість ромських музикантів, класичну композицію, оперету, джаз, рок, електронну музику й сучасні експерименти. Народний матеріал можна зберігати, переосмислювати, вивчати або використовувати для створення нового. Рух táncház, або «танцювальний дім», створив простори, де люди разом вивчають традиційну музику й танець. У ньому спадщину сприймають як спільну діяльність, а не лише сценічний виступ. В архітектурі Угорщини представлені середньовічні, османські, барокові, історичні, сецесійні, модерністські, соціалістичні й сучасні нашарування. На вулицях і будівлях часто можна побачити ознаки кількох епох на невеликій території. Музеї, галереї, театри, кінотеатри, концертні зали, бібліотеки, мистецькі школи, фестивалі, майстерні й громадські центри підтримують мистецьке життя. У деяких місцях, особливо в Будапешті, культурні ресурси й доступ до них зосереджені більше, ніж в інших. Митці можуть уславлювати національні традиції, ставити під сумнів суспільну пам’ять, розповідати про досвід меншин або працювати без національної теми. Жоден окремий стиль не може представити все мистецтво Угорщини.