Історія Угорщини

Мадяри оселилися в Карпатському басейні наприкінці першого тисячоліття. Король Іштван I, відомий як Szent István, заснував християнське королівство й став тривалим символом угорської державності. Середньовічне Угорське королівство поєднувало багато народів, регіонів, торговельних шляхів і релігійних громад. Його територія та населення не збігалися з територією й населенням сучасної Угорщини. Після воєнної поразки в XVI столітті королівство було поділене між османським, габсбурзьким і трансильванським центрами влади. Війни, міграція, відбудова й культурний обмін формували країну протягом кількох поколінь. Після занепаду османської влади збереглося панування Габсбургів. Революція та Війна за незалежність 1848–1849 років стали важливими символами національної свободи, громадянських реформ і політичної боротьби. Угода 1867 року створила Австро-Угорщину й надала Угорщині широку внутрішню автономію в межах дуалістичної монархії. Цей період приніс модернізацію та швидке зростання, але його перевагами й політичними правами користувалися нерівномірно. Перша світова війна поклала край старому королівству, а за Тріанонським договором великі колишні території опинилися за межами Угорщини. Тріанон і досі є болючою темою, адже змінилися кордони, громади були розділені, а угорські меншини залишилися в сусідніх державах. Під час Другої світової війни Угорщина була союзницею держав Осі, а угорські євреї та роми зазнали переслідувань і масового вбивства під час Голокосту. Німецька окупація, війна, режим «Схрещених стріл», а згодом і радянський контроль спричинили подальше насильство та втрати. Після війни під радянським впливом сформувалася комуністична держава. Революція 1956 року кинула виклик цій системі, була придушена радянськими військами й стала тривалим символом опору. Комуністичне правління завершилося 1989 року; після цього постали парламентська демократія та ринкова економіка. Тлумачення історії й досі впливає на пам’ятники, свята, сімейні оповіді, освіту та політичні дебати.