Транспорт у Молдові

У Молдові діє транспортна система, що охоплює міський і регіональний громадський транспорт, дороги, залізницю, авіаперевезення, велосипедний і пішохідний рух. За попередньою статистикою за січень–червень 2026 року громадським транспортом скористалися 167,9 млн пасажирів, без урахування Придністров’я та муніципалітету Бендери. Електротранспорт і тролейбуси перевезли 111,0 млн пасажирів, автобуси й мікроавтобуси — 55,9 млн. Залізницею скористалися 66 500 пасажирів, авіатранспортом — 827 000, річковим транспортом — 45 500. У 2025 році загальна кількість пасажирів громадського транспорту становила 333,0 млн. Адміністративне управління громадським транспортом децентралізоване. Муніципальні, місцеві, районні, міжрайонні й міжнародні послуги працюють за різними правилами. У Кишиневі RTEC надає послуги тролейбусного транспорту, а PUA — міські й приміські автобусні перевезення. Національне агентство автомобільного транспорту, відоме як ANTA, ліцензує й дозволяє перевезення, публікує розклади та наглядає за надавачами. Муніципальні органи організовують маршрути, зупинки, договори й субсидії. Пасажирам зазвичай потрібен дійсний квиток або abonament. У Кишиневі тариф на 2026 рік становить 7 леїв за поїздку; загальний місячний проїзний коштує 273 леї, на три місяці — 693 леї, на шість місяців — 1 134 леї. За проїзд без квитка можуть стягнути 50 леїв одразу, 75 леїв протягом 72 годин або призначити судовий штраф до 200 леїв. Із 29 травня 2026 року максимальний тариф на міжрайонні перевезення становить 0,89 лея за кілометр на пасажира. Залізничний транспорт діє, але ним користуються значно рідше, ніж автомобільним. Calea Ferată din Moldova (CFM) — державне залізничне підприємство, відповідальне за інфраструктуру, пасажирські й вантажні перевезення. Обов’язки в секторі також мають Міністерство інфраструктури та регіонального розвитку й Агентство залізниць. Права пасажирів і правила експлуатації визначають Постанова Уряду HG593/2023, а громадські залізничні послуги регулює HG47/2023. Квитки продаються онлайн для внутрішніх і міжнародних подорожей. Серед зазначених маршрутів — Кишинів–Київ, Кишинів–Ясси-Сокола та Кишинів–Бухарест. Триває реструктуризація з переходом до CFM Infra і CFM Pasageri și Marfă. Автомобільний транспорт є основним видом особистих пересувань. У 2024 році в Молдові було 9 531 км автомобільних доріг загального користування, зокрема 9 229 км із твердим покриттям, і 842 215 зареєстрованих легкових автомобілів, включно з таксі. Міністерство інфраструктури та регіонального розвитку й Національна адміністрація автомобільних доріг управляють загальнонаціональною системою, а місцеві органи публічної влади відповідають за місцеві дороги. Агентство державних послуг реєструє транспортні засоби й видає водійські посвідчення. Для отримання посвідчення зазвичай потрібні навчання в авторизованій автошколі, медичний допуск, теоретичний і практичний іспити в Агентстві державних послуг. Мінімальний вік становить 16 років для категорій AM, A1 і B1; 18 років — для B, BE і C1; 21 рік — для C і D1; 24 роки — для A і D, з урахуванням спеціальних правил послідовного відкриття деяких мотоциклетних категорій. Теоретичний іспит категорії B коштує 70 леїв, практичний — 300 леїв. Стандартна видача посвідчення коштує 440 леїв і займає 20 робочих днів. Стандартна реєстрація транспортного засобу також коштує 1 140 леїв і займає 20 робочих днів; за термінові послуги стягують інші тарифи. Транспортні засоби мають пройти обов’язковий технічний огляд на авторизованій станції ANTA. Періодичність залежить від класу й віку транспортного засобу; особисті транспортні засоби віком до десяти років зазвичай проходять огляд раз на два роки, а для громадського пасажирського транспорту й транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, діють суворіші строки. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності називається RCA. Внутрішнє покриття RCA зазвичай діє 12 місяців. Для міжнародних поїздок потрібен сертифікат Carte Verde; доступні строки — від 15 днів до 12 місяців. Для транспортних засобів і причепів з іноземною реєстрацією потрібна віньєтка на весь період перебування в Молдові; її можна оплатити цифровими засобами через EVO й e-Vinieta. Правила дорожнього руху RCR ґрунтуються на Постанові Уряду HG357/2009 з подальшими змінами, зокрема HG122/2026. Загальне максимальне обмеження швидкості становить 50 км/год у населених пунктах, 20 км/год у житлових і прилеглих зонах, 90 км/год за межами населених пунктів і 110 км/год на визначених дорогах. Для водіїв зі стажем менше одного року максимальна швидкість — 70 км/год. Учасники дорожнього руху мають дотримуватися правил пріоритету для пішоходів і велосипедистів, обмежень зупинки та стоянки, правил перетину залізничних переїздів, вимог до технічного стану й заборони керування в стані сп’яніння. Поширеними причинами аварій є перевищення швидкості, керування в стані сп’яніння, неврахування погодних умов і ненадання переваги пішоходам. За порушення можуть стягувати штрафи й нараховувати штрафні бали. Велосипедний рух має фрагментовані місцеві аналоги, а не єдину безперервну загальнонаціональну мережу. Правила дорожнього руху визначають велосипеди, самокати, велосипедні смуги, спільні смуги руху й обов’язки щодо вразливих учасників руху. Загальнонаціональна політика мобільності й безпеки підтримує відокремлені велосмуги, безпечні переходи та заспокоєння руху. У Кишиневі є понад 20 км безперервних велосипедних смуг, мережа, нанесена на карту в генеральному міському плані, та інші заплановані проєкти. Якість і безперервність інфраструктури суттєво різняться між муніципалітетами. Піші пересування є звичайним способом транспорту, особливо для коротких міських і сільських поїздок. За тротуари, переходи, пішохідні доріжки й доступність переважно відповідають місцеві органи та адміністратори доріг; Національна адміністрація автомобільних доріг додає тротуари до проєктів національних доріг. Окремої національної пішохідної транспортної служби в Молдові немає. Для міжрайонних і міжнародних поїздок автобуси й мікроавтобуси є основним варіантом особистого транспорту. У січні–червні 2026 року пасажиропотік автобусів і мікроавтобусів розподілявся приблизно так: 90,0% припадало на місцеві, муніципальні й районні поїздки, 8,1% — на міжрайонні, 1,9% — на міжнародні. ANTA уповноважує надавачів цих послуг, а автовокзали й громадські зупинки, якщо застосовно, є звичайними місцями посадки. Авіаперевезення доступні через Міжнародний аеропорт Кишинева. Внутрішній водний пасажирський транспорт існує, але практично має дуже мале значення. Викиди від транспорту й вплив мобільності відстежуються в межах національної інвентаризації довкілля та MRVA — системи звітності, моніторингу, верифікації й акредитації, що використовується для екологічних даних. Стратегія Mobility 2030 підтримує безпечніший, доступніший і сталий транспорт, зокрема громадський та електричний транспорт, ходьбу, велосипедний рух і електромобілі. У вересні 2026 року національний план електромобільності 2030 року перебував на громадському обговоренні й має розглядатися як запланований, а не впроваджений захід. Електричні тролейбуси вже становлять найбільшу виміряну частку пасажирських перевезень громадським транспортом. Транспортні витрати охоплюють тарифи, збори за транспортний засіб, податки й страхування; ширші питання довкілля чи навколишніх територій належать до окремих тематичних напрямів.